Був звичайний вихідний день. Вона пішла вранці на педикюр, забувши попередити чоловіка. А він вже гуляв із собакою на вулиці. Вона планувала потім купити борошно й спекти пиріг із яблуками. А він взагалі нічого не планував сьогодні.
А потім прилетіла російська ракета, точнісінько в їх будинок…
Як він біг разом із собакою назад, як пручався сусідам, які намагалися його втримати, як розбив обличчя свому другу з шостого поверху, коли той вчепився в його куртку. Як йому щось сипалося в очі, як їдкий дим випалював йому горло, як він не відчував свої руки, які розгрібали палаючі меблі, шпалери, бетонний мотлох. І як йому було байдуже, що вона погладшала останнім часом, що її пироги стали не такі смачні, що вона вже не бігає ранком, що в неї іноді буває неприємний запах із рота, що вона постійно його сварить й розкидає свої речі де завгодно… Він хотів знайти її, щоб встигнути сказати, що він її дуже кохає…
Як вона забула теплі шкарпетки в салоні, тому що побігла босоніж, тримаючи кросівки в руках. Як вона бігла й задихалася, намагаючись розгледіти крізь дим вхід до свого підʼїзду. Як її туди не пускали. Як вона кричала, благала, обіймала поліцейського, погрожувала, але все було марно. Як вона взула кросівки й дуже спокійно пішла в протилежний бік. Дуже спокійно. Як їй самій стало лячно від того спокою. Як вона перелізла через паркан, обійшла будинок з іншого боку, відчинила підвал, перейшла до сусіднього підʼїзду, піднялася пішки на дах. А потім намочила в калюжі на даху свою косинку, обмотала нею обличчя й відчинила вхід до горища свого підʼїзду. І як їй було байдуже, що він хропе, тікає від неї в гаражі пиячити з друзями, що він мало заробляє грошей й постійно буркотить. Що він вже лисий і в нього задишка, що він постійно не може знайти другу шкарпетку після прання… Вона хотіла знайти його, щоб встигнути йому сказати, що вона його дуже кохає…
Як їх обгорнули теплою ковдрою, хтось приніс чай в термосі, щось запитував психолог, а вони, важко дихаючи, міцно трималися обпаленими руками один за одного й щось шепотіли один одному. І як брудний собака сидів поруч й здіймав хвостом хмарки попелу у повітря…
Січень 2025 р.