Меню Закрыть

Вузловий зоб

(книга про вузли щитовидної залози для пацієнтів)

*** Публікація в процесі установки

С.І. Матящук

Вузловий зоб (книга про вузли щитовидної залози для пацієнтів)

Зміст

1. Вступ
2. Імовірні причини виникнення вузлів щитовидної залози
3. Основні типи новоутворень щитовидної залози
   3.1. Доброякісні вузли

   3.2. Злоякісні пухлини
4. Основні ультразвукові характеристики вузлів щитовидної залози
5. Комплексні ультразвукові моделі новоутворень щитовидної залози
   5.1. Доброякісні
   5.2. Змішані
   5.3. Злоякісні
6. Клінічний протокол при вузлах щитовидної залози
7. Резюме


1. Вступ

Ця публікація заснована на матеріалі мого учбового клінічного Атласу для лікарів “Узлы щитовидной железы: современная диагностика и клиническое ведение. Атлас-руководство”, С. І. Матящук, 2015 р.

Друзі, в цій книзі, яка складається з сімох частин, ми всебічно розглянемо “вузловий зоб” — різновид доброякісних вузлів, які найчастіше зустрічаються у хворих на вузлову патологію щитовидної залози. Він буде головною темою цієї роботи. Але поряд із ним, ми також зупинимося і на всіх інших типах доброякісних та злоякісних утворень, аби мати уявлення про все це “сімейство”.

Отже, про вузловий зоб. У світі такі вузли виявляються у 30% людей у віці від 40 років, при цьому вони становлять переважну більшість — більше 90% всіх вузлів щитовидної залози. Ці вузли не становлять жодної небезпеки, шкоди від них не більше, ніж від веснянок на обличчі, а проблеми з ними полягають лише в їх помилковій діагностиці та неадекватних подальших клінічних рекомендаціях.

Слід зазначити, що вузли щитовидної залози широко розповсюджені, вони зустрічаються, приблизно, у 5% населення світу. Разом з тим, 95% вузлів є доброякісними і лише 5% – злоякісними.

Згідно сучасних Клінічних протоколів провідних світових асоціацій ендокринологів (American Thyroid Association, American Association Of Clinical Endocrinologists, European Thyroid Association), за рідкісними винятками, доброякісні вузли щитовидної залози не потребують оперативного лікування, і саме тому надзвичайно важливим завданням є їх точна діагностика. Сьогодні у всьому світі вона заснована переважно на двох методах досліджень – УЗД та, при необхідності, пункційної біопсії (ТАПБ).

Спільний Клінічний протокол Американської та Європейської Тиреоїдних Асоціацій ведення пацієнтів з вузлами щитовидної залози
Клінічний протокол ведення дорослих пацієнтів з диференційованим раком щитовиднойїї залози

Точна діагностика є першим, найважливішим етапом при захворюваннях щитовидної залози. На ній заснований другий, не менш важливий етап – клінічні рекомендації. Від їхньої адекватності залежатиме багато чого для пацієнта.

В цій публікації представлений матеріал, який заснований на результатах наших багаторічних наукових досліджень вузлової патології щитовидної залози та десятиріч практичного досвіду їх використання у повсякденній клінічній практиці в Інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України. Ми грунтовно дослідили як окремі ультразвукові ознаки вузлів, так і виявили комплексні ультразвукові моделі, які відповідають певним типам доброякісних чи злоякісних вузлів щитовидної залози (Thyroid Nodules Diagnostic Ultrasound Models – класифікація ThyrNoDUM, С.Матящук, Атлас 2004, Атлас 2015).

За результатами великої групи прооперованих хворих в Інституті, ми зʼясували морфологічну відповідність кожної ультразвукової моделі певним типам доброякісних та злоякісних пухлин щитовидної залози, зʼясували діагностичну точність результатів доопераційної пункційної біопсії (ТАПБ) всіх типів вузлів, при цьому визначили чіткі показання до неї, а також зазначили показання щодо оперативного лікування при кожній з ультразвукових моделей відповідно до сучасних Міжнародних клінічних протоколів при вузловій патології щитовидної залози.

Окремо зазначу, що в цій публікації не будуть розглянуті такі додаткові ультразвукові технології, як 3D/4D (об’ємні зображення) та компресійна еластографія. Ці методи, як виявилося, не надають будь-якої корисної діагностичної інформації при дослідженні вузлів щитовидної залози, тому вони навіть не включені до сучасного Міжнародного клінічного протоколу.

Ми також не зупинятимемося і на класифікації TIRADS через її досить низьку діагностичну точність.

Ця класифікація була створена у 2009 році за аналогією з існуючою тоді класифікацією BIRADS, яка описує ультразвукові критерії доброякісності та злоякісності пухлин молочних залоз. Головна проблема TIRADS у тому, що при її розробці, яка була замовлена ​​страховими компаніями Чилі для визначення критеріїв необхідності пункційної біопсії вузлів щитовидної залози, її автори, з метою прискорення процесу дослідження, ультразвукові ознаки вузлів зіставляли з результатами їх пункційної біопсії (ТАПБ, цитологічного дослідження), а не з результатами післяопераційного патогістологічного дослідження, як це слід робити в таких дослідженнях. Тобто, вони зіставляли результати одного доопераційного (неостаточного) методу діагностики з таким самим нетостаточним іншим. Саме у цьому і полягає фатальний діагностичний дефект TIRADS, який робить її непридатною для точної діагностики.

Таким чином, класифікація TIRADS, як виявилося згодом, не може використовуватися для точної оцінки характеру вузлів. Але, в той же час, вона має певне значення для їхньої приблизної оцінки з точки зору — потрібно робити пункцію чи ні, в чому, власне, і був початковий сенс її створення. Це полегшує комунікацію чи взаєморозуміння між спеціалістами ультразвукової діагностики та ендокринологами, що було необхідно для повсякденної рутинної клінічної практики.

Класифікація TIRADS, як і все інше в УЗД, відображає суб’єктивну думку фахівця, його точку зору про характер вузла в плані ймовірності його доброякісності чи злоякісності. Зрозуміло, що думки різних лікарів, залежно від знань і досвіду, можуть значно відрізнятися. У мене спостерігаються пацієнти, які раніше протягом кількох днів поспіль робили УЗД щитовидної залози в різних клініках і отримували в висновку зовсім різні категорії TIRADS.

На мою думку, значно краще та зрозуміліше поділяти вузи на три категорії, як у Міжнародному протоколі, та писати у висновку УЗД, наприклад: “Ультразвукові ознаки можуть відповідати вузловому зобу. У даний час ТАПБ не показана” — це перша, доброякісна категорія. Друга, вузли невизначеного характеру: “Ультразвукові ознаки вузла групи фолікулярних утворень (неоплазій). Рекомендована ТАПБ”. Третя, злоякісна: “Підозра на cr щитовидної залози. Рекомендована ТАПБ”.

Але це несе відповідальність за своє дослідження, за свій висновок УЗД. На противагу цьому, використання TIRADS не накладає будь-якої відповідальності, пиши, що заманеться, виставляй будь-яку категорію. А якщо у когось виникають питання, “залізна” відповідь — “Я художник, я так бачу”, от і все.

Друзі, звертаю вашу увагу на тому, що не варто до всіх цих оцінок TIRADS ставитись надто буквально і перейматися з приводу тієї чи іншої категорії у висновку УЗД, яке вам зробили.

А зараз, кому цікаво, а також тим фахівцям, які використовують цю класифікацію, але у своїх висновках пишуть відверті дурниці, наприклад «TI-RADS», «по ТІРАДСу» тощо, а також направляють пацієнтів при категорії TIRADS 2 на пункцію, що суперечить положенням цієї класифікації, все ж таки, варто за вказаним посиланням ознайомиться з оригіналом статті чилійських лікарів і не робити зі свого висновку УЗД посміховисько (оригінал англ. мовою):
An Ultrasonogram Reporting System for Thyroid Nodules Stratifying Cancer Risk for Clinical Management: Thyroid Imaging Reporting and Data System (TIRADS)/Eleonora Horvath et al./J Clin Endocrinol Metab 90: 1748 –1751, 2009/Clinica Alemana de Santiago and Instituto de Anatomia Patologica, Santiago, Chile.