Нікому з нас не дано передбачити, що з нами станеться через десять років, двадцять, п’ять, рік, завтра. Як би нам не хотілося внутрішньо обманювати себе, мовляв, це про інших, нас точно пронесе – не пронесе нікого. Рано чи пізно все одно це станеться. Напевно, головне – встигати сказати: «Я люблю тебе», прощати, миритися, любити зараз, а не потім. Протилежність кохання – не ненависть, а байдужість. Протилежність краси – не потворність, а байдужість. Протилежність віри – не брехня, а байдужість. І протилежність життя — не смерть, а байдужість і до життя, і до смерті. Від байдужості вмирають раніше, ніж справді вмирають.
Байдужість до всього не є спокій. Спокій — це коли тебе не турбують зайві думки. Коли ти не турбуєшся, що завтра може статися те, чого не хочеться. Коли тобі не треба йти туди, куди не хочеш. Коли те, що ти робиш, це і є радість. Це коли ти перестаєш аналізувати світ і розумієш — він просто є. І ти просто частина його. І на цьому всі запитання замовкають. І якщо цей спокій усередині знайдений, то можна й іншим дарувати цей спокійний, умиротворений, радісний стан своєї душі. І інші це відчують, добре відчують те, що ти став… добріше.
Усі добрі люди мають особливість — вони прикрашають наше життя своєю появою…Доброта — це місток, здатний поєднати серця. Це поштовх, який не дає пройти повз. Це тепло, що зігріває. Це допомога тим, хто потрапив у біду. Доброта – це небайдужість. Це звуки та фарби, з яких відроджується життя… Доброта — це веселка, на краю якої кожен знайде те, чого йому не вистачає у житті…
/за мотивами думок Елі Візель, Артур Дарра, Джуліана Вільсон/
Червень 2023 р.