Завітай в мою осінь, в малесенький дім біля річки
На околиці лісу, куди не прокладено шлях…
Ми накриємо стіл і поліна розпалимо в пічці,
Блиск яскравих вогнів відіб’ється у наших очах…
А за вікнами дощ нам зіграє ліричні куплети,
Тріск полінець в печі трохи суму додасть в унісон,
Ми залишимо тут, в цій порі, наші мрії й секрети,
І не раз пригадаємо миті, солодкі, як сон.
Листя з жовтих дерев закружляє у танці із вітром,
Килимами барвистими вкривши життєві стежки,
І у ніжних руках розчиняючись, наче в повітрі,
Як ніколи раніше, ми станемо врешті близькі…
І пізнаємо світ, зовсім інший — легкий і незвичний,
Світ безмежних надій, що залишиться в наших думках…
Завітай в мою осінь, в малесенький дім біля річки,
На околиці лісу, куди не прокладено шлях…
Марина Садова
Вересень, 2022 р.