Зловила літо. Бабине. Маленьке.
То павуки за рік нам наплели
Отих ниток — сріблястих і тоненьких,
Що тягнуть світ поволі до зими…
Знайшла каштан. Лискучий і брунатний.
Лежав в траві. Чекав, мабуть, мене…
А вересень — у сяйві, благодатний,
Старим човном в тумани утече…
Спіймала листя. В дірочку. Жовтаве.
Відправила в політ його. Туди,
Де літо бабине — жадане і ласкаве
Плете панчохи… Скоро холоди…
Людмила Галінська
Вересень, 2022 р.