Клімактеричний та невротичний синдроми

Клімактеричний та невротичний синдроми

Зміст

1. Вступ

2. Нейроендокринна система

3. Синдром вегетативних дисфункцій

4. Клімактеричний синдром

4.1. Етапи старіння репродуктивної системи жінки

4.2. Симптоми

4.2.1. Перші симптоми: як починається клімакс

4.2.2. Середньочасові симптоми

4.2.3. Пізні симптоми

4.3. Принципи лікування

4.3.1. Немедикаментозне лікування

4.3.2. Медикаментозне негормональне лікування

4.3.3. Гормональне лікування

5. Заключення

1. Вступ

Вже давно мав намір докладно написати про ці дуже поширені неприємні стани організму, оскільки вони, хоч і не мають жодного відношення до патології щитовидної залози, але часто імітують деякі прояви її захворювань. І не тільки щитовидної залози, багато також захворювань інших органів та систем. Пацієнти відчувають вкрай неприємні відчуття, досить часто ходять від одного спеціаліста до іншого, витрачають купу часу та грошей, а призначене лікування зовсім не допомагає… аж поки не потраплять до досвідченого лікаря, який встановлює правильний діагноз.

Зниження працездатності, стомлюваність, дратівливість, невмотивовані перепади настрою, випадання волосся, серцебиття, порушення менструального циклу, сухість шкіри, болі у мʼязах, тремтіння рук та багато-багато чого іншого, а ще й на додаток ті чи інші прояви дискомфорту в області шиї, особливо, відчуття “клубка у горлі”, часто також помилково повʼязують із захворюванням щитовидної залози. Навіть банальний рекламний штамп про щось, повʼязане з її захворюваннями — це зазвичай сумна жінка, яка мацає свою шию. Але у більшості випадків виявляється, що це зовсім не так…

“Такі симптоми, як почуття задухи, болючість в області шиї, утруднення ковтання чи охриплість голосу можуть спостерігатися при патології щитовидної залози, однак у більшості пацієнтів вони з нею не повʼязані” /Міжнародний клінічний протокол з патології щитовидної залози AACE/AME/ETA Guidelines/.

Так що ж це таке, із чим це найчастіше повʼязано — а це клімактеричний та невротичний синдроми.

Хоча причини цих станів зовсім різні, їх прояви багато у чому дуже схожі, тому докладно розглянемо їх обидва. Першим буде клімактеричний синдром, другим розглянемо невротичний, який останнім часом набувають все більше і більше наших пацієнтів.

2. Нейроендокринна система

Наш організм має нервову та ендокринну системи, які забезпечують взаємодію з навколишнім середовищем, адаптацію та виживання у ньому. Нервова система людини складається з соматичної, якою ми можемо свідомо керувати, наприклад, підняти руку, та вегетативної, якою ми не можемо свідомо керувати, тому вона ще називається автономною. Автономна нервова система регулює роботу всіх внутрішніх органів та залоз внутрішньої секреції — серцево-судинної системи, травлення, теплообмін, обмін речовин, підтримує сталість внутрішнього середовища організму та багато іншого.

Автономна нервова та ендокринна системи працюють разом, фактично це єдина нейроендокринна система, вищим центром регуляції якої є гіпоталамус. Він знаходиться у проміжному мозку, який є однією з частин головного мозку. Саме гіпоталамус інтегрує взаємодію та спільну роботу автономної нервової та ендокринної систем.

Тому будь-які зміни в ендокринній системі, наприклад, гормональні зміни при клімаксі, відображаються на роботі автономної нервової системи, що проявляється у вегетативних реакціях, наприклад, припливах. Так само, негативне вогнище у корі головного мозку, яке сформувалося при постійному отриманні негативної інформації та є в основі невротичного синдрому, порушує нормальну роботу автономної нервової системи, що впливає також на ендокринну систему та може бути причиною розвитку, наприклад, дифузного токсичного зобу.

Порушення нормальної діяльності вегетативної нервової системи є в основі багатьох неприємних симптомів при клімактеричному та невротичному синдромах, вони мають загальну назву — синдром вегетативних дисфункцій, який ми розглянемо далі.

3. Синдром вегетативних дисфункцій

Вегетативні дисфункції – це загальна назва всіх порушень нормальної діяльності вегетативної нервової системи, які призводять до «збою» в роботі внутрішніх органів і систем організму.

Синдром вегетативної дисфункції відомий багатьом з нас як вегетосудинна дистонія. У даний час такого поняття не існує і не є діагнозом. У світовому медичному співтоваристві прийнято застосовувати термін соматоформна вегетативна дисфункція. Це поняття описує функціональні розлади вегетативної нервової системи з широким переліком симптомів, які складаються в синдром вегетативної дисфункції і є наслідком різних захворювань.

Вегетативні розлади дуже поширені, у жінок вони зустрічаються в 3 рази частіше, ніж у чоловіків.

Основні причини, які призводять до вегетативних порушень:

Тривале стресове психоемоційне перенапруження;
Системне розумове перенавантаження, наприклад, тривала робота за комп’ютером чи перегляд телевізора;
Тривале фізичне перенавантаження;
Гормональні перебудови організму: період статевого дозрівання, вагітність, клімакс. Тому у жінок ці порушення зустрічаються значно частіше, ніж у чоловіків;
Малорухомий спосіб життя та відсутність здорових фізичних навантажень, наприклад, таких, як прогулянки, їзда велосипедом, біг тощо.

Вегетативна дисфункція проявляється широким спектром клінічних проявів, що характеризують порушення регулюючої діяльності вегетативної нервової системи. Людині з вегетативною дисфункцією характерна метеолабільність — залежність від коливань атмосферного тиску, вологості, температури повітря. Такі люди погано переносять фізичні, емоційні та психічні навантаження.

Вегетативні порушення обов’язково поєднуються з емоційними розладами. Підвищена дратівливість, тривога, неспокій стають постійними супутниками людини. До них приєднуються підвищена втомлюваність, знижена працездатність, постійна внутрішня напруга, поганий настрій, плаксивість, розлади сну й апетиту, різноманітні страхи.

Найбільш частими симптомами вегетативної дисфункції є:

Загальна слабкість;
Підвищена стомлюваність;
Зниження працездатності;
Приступи головного болю та запаморочення;
Порушення сну, безсоння;
Відчуття внутрішньої тривоги, страху;
Відчуття комка в горлі, задишки або здавленя в грудній клітці;
Почуття нестачі повітря;
Болі в області серця;
Серцебиття;
Коливання артеріального тиску;
Погана реакція організму на зміни погоди;
Гіпергідроз — підвищена пітливість долонь і стоп як у стані спокою, так і від хвилювання;
Часті позиви до сечовипускання не зв’язані з хворобами сечостатевої системи;
Незначне підвищення температури без будь-яких причин;
Розлади шлунково-кишкового тракту при відсутності захворювань чи отруєння — болі в животі, закрепи, метеоризм.

Часто буває, що людина обстежується у профільних спеціалістів, кардіолога, гастроентеролога, інших, але вагомих підстав для прояву таких симптомів не знаходять, тим не менш, все ж, вони є. В такому разі варто проконсультуватись у невролога.

Ефективне лікування соматоформної вегетативної дисфункції комплексне та тривале.

Людині важливо знати, що для успішного результату бажана психотерапія для корекції ходу думок, зменшення тривожності. Також корисна буде фізіотерапія, масаж, що допомагає зняти напругу в тілі, а, отже, і в думках.

Безперечно, головне, що має значення — це корекція способу життя — здорова фізична активність, баланс між роботою та відпочинком, повноцінне харчування. Шлях до покращення життя довготривалий і нові навички мають стати способом життя.

Частина 4. Клімактеричний синдром

Ця частина публікації заснована на наступних документах:

Уніфікований клінічний протокол «Менопаузальні порушення та інші розлади в перименопаузальному періоді» /МОЗ України, 2022 р./
Menopause: diagnosis and management (NG23). National Institute for Health and Care Excellence (NICE) guideline, 2019;
The British Menopause Society & Women’s Health Concern recommendations on hormone replacement therapy in menopausal women, British Menopause Society (BMS) Women’s Health Concern, 2020;
American Association of Clinical Endocrinologists and American College of Endocrinology Position Statement on Menopause, 2017.

4.1. Етапи старіння репродуктивної системи жінки

Життя жінки складається з 7 періодів, серед котрих виділяють такі:

внутрішньоутробний;
новонародженості — до 10 днів після народження;
дитинства — до 8 років;
статевого дозрівання або пубертатний — від 8 до 16 років;
статевої зрілості або репродуктивний — від 17 до 40 років;
менопаузальний перехід (клімактерій) — від 41 року до настання менопаузи;
постменопаузальний період — з моменту стійкого припинення менструацій до закінчення життя.

Клімактерій (від грец. climacteric – щабель сходів) – це нормальний природний фізіологічний перехідний період у житті жінки, впродовж якого на фоні вікових змін в організмі відбуваються поступові інволютивні процеси в репродуктивній̆ системі, що характеризуються згасанням дітородної функціїї, припиненням менструацій та втратою фертильності внаслідок генетично запрограмованого припинення функціонування яєчників.

Старіння репродуктивної системи жінки починається ще до її народження та триває до менопаузи внаслідок зниження запасу яйцеклітин (ооцитів) та фолікулів. Прискорення інволюції репродуктивної системи починається з різкого зниження фертильності (здатності запліднення) після 38 років, ще задовго до менопаузи, яка настає у віці 46–55 років.

Жінки, на відміну від чоловіків народжуються з усіма яйцеклітинами і втрачають їх протягом життя. На момент менархе (першої менструації) у дівчинки міститься 270.000 — 400.000 примордіальних (первинних) фолікулів. В середньому за весь репродуктивний період у жінок відбувається 400 — 500 овуляцій. Щомісяця втрачається близько 1000 фолікулів.

Фізіологічна менопауза наступає, коли кількість фолікулів у яєчнику досягає критичної величини — від 100 до 1000 та припиняється процес їх дозрівання.

На сьогодні міжнародна система STRAW+10 (Stages of Reproductive Aging Workshop) вважається золотим стандартом для характеристики старіння репродуктивної системи жінок (Табл. 1).

У системі STRAW+10 вік не застосовується у якості критерію для визначення етапів старіння репродуктивної функції, тому орієнтовні вікові діапазони додано з Протоколу МОЗ та інших джерел.

Система STRAW+10 умовно розподіляє життя дорослої жінки на три основні періоди: 1) репродуктивний, 2) менопаузальний перехід та 3) постменопаузу. Ці три періоди включають сім стадій, точкою відліку для яких є остання менструація (стадія 0).

1) Репродуктивний період: стадії від -5 до -3.

Починається від менархе у віці 12-13 (8 — 16) років, це стадія -5, де місячні ще можуть бути нерегулярними. Далі йде стадія -4 — це розквіт дітородної функції, приблизно у віці від 17 до 40 років, характеризується регулярними менструаціями. Стадія -3: завершення репродуктивного періоду. Приблизно з 38 років різко знижується фертильність, а під кінець стадії -3 (пізній етап) можуть вже початися незначні зміни стабільності та тривалості менструального циклу.

2) Перехід у менопаузу: стадії -2 та -1.

Період менопаузального переходу характеризується варіабельністю менструальних циклів, починається у віці 41–45 років і закінчується з настанням менопаузи. На фоні порушень менструального циклу вже можуть з’явитися вазомоторні та психоемоційні симптоми внаслідок дефіциту естрогенів, які мають інгібуючий вплив на гіпоталамо-гіпофізарну систему, що призводить до її дисфункції (див. частину 3. “Синдром вегетативних дисфункцій”).

Стадія -2 — це початок клімактеричного періоду (пременопауза). Характеризується змінами у тривалості менструального циклу. Стадія -1 (перед настанням менопаузи) характеризується появою затримок менструацій з тривалістю аменореї (відсутності місячних) щонайменше 60 днів і більше. Ця стадія триває, у середньому, від 1 до 3-х років. Саме у цей період клімактеричні симптоми, переважно вазомоторного характеру, стають більш вираженими.

Стадія 0: менопауза.

Менопауза – це остання самостійна менструація в житті жінки, її дата оцінюється ретроспективно через 12 місяців відсутності менструацій.

Збільшення тривалості життя зумовило також збільшення середнього віку настання менопаузи. У країнах з високим рівнем життя менопауза реєструється у віці 51–52 роки. Середній вік менопаузи в Україні, за результатами досліджень, становить 48,7 років. У 1% жінок реєструється передчасна менопауза, у 1% менструації продовжуються до 60 років. Час настання природної менопаузи запрограмований генетично, проте чинники зовнішнього середовища можуть впливати на цей показник. Більш ранньому її настанню сприяють паління цигарок, стреси, хронічні захворювання, прийом гормональних контрацептивів.

Слід зазначити, що виділяють також ранню менопаузу (40–45 років), пізню менопаузу (від 55 років) та ятрогенну менопаузу — припинення менструальної функції в результаті хірургічного видалення обох яєчників (з видаленням матки або без) або іншого способу припинення функції яєчників (радіоактивне опромінення, хіміотерапія).

3) Постменопауза: стадії +1 та +2.

Постменопауза – це період після настання менопаузи до закінчення життя жінки. Розрізняють фази ранньої (+1) та пізньої (+2) постменопаузи.

Фазі ранньої постменопаузи, яка для більшості жінок триває протягом 5–8 років, притаманні симптоми клімактеричного синдрому.

У фазі пізньої постменопаузи на перший план виходить соматичне старіння жінки, зокрема, кардіоваскулярні захворювання, остеопороз і генітоуринарний менопаузальний синдром. Вазомоторні симптоми вже менш виражені, але можуть існувати протягом тривалого часу.

4.2. Симптоми

Менопаузальний (клімактеричний) синдром — це комплекс симптомів, які можуть супроводжувати клімактерій. Він ускладнює фізіологічний перебіг клімактеричного періоду та характеризується вазомоторними, ендокринно-обмінними і нервово-психічними порушеннями.

Симптоми клімактеричного синдрому виникають в результаті фізіологічних змін в організмі жінки, вони пов’язані зі зменшенням вироблення гормонів естрогенів — жіночих статевих гормонів.

Клімактеричний синдром складається з наступних основних груп симптомів:

— вазомоторні (припливи та пітливість);

— психоемоційні (перепади настрою, проблеми зі сном);

— урогенітальні (дискомфорт та сухість піхви, гіперактивний сечовий міхур);

— сексуальні розлади (знижене лібідо);

— симптоми з боку опорно-рухової системи (болі в суглобах та м’язах).

Особливості протікання клімаксу індивідуальні, комбінація симптомів і сила їх проявів у кожної жінки різні. Однак є й такі щасливі, які проходять клімактеричний період без дискомфорту і характерних розладів. До чинників, що визначають такий фізіологічний перебіг клімактеричного періоду, відносяться необтяжена спадковість, нормальний перебіг вагітностей і пологів, профілактика ожиріння, фізична активність, відсутність професійних шкідливих факторів, раціональна організація праці та відпочинку.

4.2.1. Перші симптоми: як починається клімакс

Ранні симптоми починаються у період переходу в менопаузу, ранній період: стадія -2 (пременопауза) (див. Табл. 1).

Перші симптоми клімаксу проявляються поступово. У багатьох жінок вони виникають ще до припинення менструацій, але їх характер змінюється. Все починається зі збільшення тривалості менструального циклу (збільшення проміжку між місячними), зниження менструальної крововтрати, скорочення кількості «критичних днів», або якщо менструація стає більш тривалою, рясною та повторюється частіше.

В цей час можливе також виникнення і інших проявів:

сонливість, зниження працездатності, погіршення пам’яті;
набір зайвої ваги при звичному раціоні харчування;
нестабільність психоемоційного фону – перепади настрою, претензійність, прискіпливість, дратівливість, тривожність, переживання без причин, агресивність.

Періоди погіршення самопочуття чергується з проміжками часу, в яких жінка відчуває себе як зазвичай. У деяких жінок в комплекс ранніх симптомів входить підвищення температури тіла до 37,0 — 37,8 ℃. Також не виключені періодично виникаючі, але поки ще незначні за своєю силою і тривалістю свербіж, печіння і сухість у піхві. Найчастіше провісниками близького згасання функції яєчників стають головні болі, запаморочення, різнохарактерні розлади сну.

Саме у цей період жінка ще не зовсім розуміє чи ще не хоче вірити у те, що почалася фізіологічна перебудова організму. Вона часто ходить по різних спеціалістах у пошуках “чарівної” пігулки, яка поверне все на місце, у тому числі, нерідко перекладаються всі проблеми на захворювання щитовидної залози, чого насправді не існує.

Слід окремо трошки зупинитися на одному важливому ранньому симптомі перехіду в менопаузу, а саме — чому в цей період у жінок швидко набирається зайва вага.

Статеві гормони впливають не тільки на лібідо, а й на швидкість обміну речовин. Зниження естрогену суттєво уповільнює метаболізм, тому організм значно довше перетравлює жири та вуглеводи, які надійшли з їжею, він не встигає їх розщеплювати і вони накопичуються в тканинах. Надлишки вуглеводів не використовується і гормон інсулін трансформує їх в жирову тканину. Якщо раніше жінка споживала, наприклад, 1500 калорій і була струнка, то під час клімаксу з тією ж фізичною активністю почне відкладатися зайва вага. А з боку здається, ніби набір ваги стався без причини. Жінка начебто веде звичний спосіб життя, їсть мало, але все одно набирає вагу.

В цей час змінюються також механізми у гіпоталамусі, які контролюють споживання їжі. Активність нейропептиду галаніну, який бере участь у контролі споживання жирів людьми, збільшується, а активність нейропептиду Y, відповідального за бажання споживати вуглеводні продукти, знижується. Ця ситуація сприяє перевазі продуктів з високим вмістом жирів. Як наслідок, така корисна їжа, як овочі, фрукти, клітковина, практично зникають із меню, що також призводить до набору зайвої ваги.

4.2.2. Середньочасові симптоми

Найбільша частота та інтенсивність типових проявів, тобто розквіт клімактеричного синдрому спостерігається у таких періодах: (див. Табл. 1): перехід у менопаузу, пізній період (стадія -1), менопауза (стадія 0) та постменопауза, ранній період (стадія +1).

Характерні симптоми цього періоду:

регулярний збій циклічності місячних;
неможливість повноцінно виконувати розумову і фізичну роботу через раптові епізоди нічим не обумовленої сильної та раптової втоми, яка супроводжується неможливістю концентрувати увагу;
різкі та сильні перепади настрою, екзальтованість, примхливість, плаксивість, виникнення думок про відсутність сенсу життя, туга з втратою інтересу до навколишнього світу, тривожно-депресивний розлад психіки схожий на істеричну психопатію;
безсоння;
денні та нічні приливи жару, що супроводжуються тиснучими відчуттями в грудях, утрудненням дихання, виникненням червоного судинного «намиста» на декольте, утворенням червоних плям або загальним почервонінням шиї та обличчя;
підвищена пітливість;
напади тахікардії, скачки артеріального тиску, аритмія;
сухість шкіри, її різке старіння і збільшення кількості зморшок;
сухість волосся та його випадання, підвищена ламкість нігтів.

Одним із важливих симптомів менопаузи є генітоуринарний менопаузальний синдром (ГУМС). ГУМС включає симптоми та ознаки, зумовлені впливом дефіциту естрогенів на сечостатеві шляхи жінки, включаючи піхву, статеві губи, уретру та сечовий міхур. Цей синдром включає:

Сухість слизової піхви — може викликати не тільки дискомфорт, свербіж і печіння, але кровити і доставляти дискомфортні відчуття болю та сухості під час статевих контактів. Цей симптом зустрічається часто. Причиною сухості піхви є зниження в організмі жінки рівня естрогенів, які відповідають за вироблення в організмі змащувальних рідин;
Сечові симптоми та стани дизурії, гострі та рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів. Гіперактивний сечовий міхур – надмірна чутливість сечового міхура до наповнення, що приводить до прискореного і болючого сечовипускання. Можлива часткова втрата контролю початку сечовипускального акту — нездатність контролювати сечовипускання, мимовільне сечовипускання при кашлі, чханні, сміху, підйомі важких речей, бігу, стрибках, тощо.

Згідно протоколу МОЗ України, для усіх жінок, старше 40 років, які прийшли на прийом до гінеколога, доцільно задати 6 запитань для виявлення менопаузального синдрому (Таблиця 2).

Залежно від ступеня тяжкості перебігу клімактеричного синдрому розрізняють легку, середнього ступеня важкості та важку форми.

При легкій формі відзначається до 10 припливів протягом доби при не порушеному загальному стані та працездатності жінки. Для клімактеричного синдрому середньої тяжкості характерні 10–20 припливів протягом доби та виражені різноманітні симптоми — запаморочення, головний біль, порушення сну, пам’яті тощо, що погіршують загальний стан і знижують працездатність. Важка форма супроводжується повною або майже повною втратою працездатності.

Для оцінки тяжкості симптомів менопаузи використовують міжнародну шкалу MRS (Menopause Rating Scale) (Таблиця 3). Інтерпретація результатів оцінки симптомів менопаузи:

0-4 балів — немає симптомів або слабко виражені;

5-8 балів — слабкі симптоми;

9-15 балів — помірні симптоми;

більше 16 балів — тяжкі симптоми.

Згідно досліджень, майже у половини жінок з клімактеричним синдромом відзначається важкий перебіг, у кожної третьої його прояви носять помірний характер і тільки приблизно у 15% клімактеричний синдром супроводжується легкими проявами.

Важливе клінічне значення має тривалість клімактеричного синдрому. Тільки приблизно у 20% жінок його гострі прояви зникають протягом першого року з моменту їх появи. Тривалість до 5 років спостерігається майже у половини жінок. Ще більш тривалий перебіг спостерігається у 25% випадків.

Найбільша частота та інтенсивність типових проявів клімактеричного синдрому відзначається протягом перших 2–3 років постменопаузи (стадія +1).

Як бачимо, деякі середньочасові симптоми клімактеричного синдрому, такі як: порушення менструальної циклу, нічим не обумовлена втома, неможливість концентрувати увагу, перепади настрою, безсоння, тахікардія, аритмія, сухість шкіри, сухість та випадіння волосся та інші можуть спостерігатися і при захворюваннях щитовидної залози — як при гіпотиреозі, так і гіпертиреозі. Крапку у цьому питанні допоможуть поставити відповідні дослідження гормонів щитовидної залози. Якщо функція щитовидної залози в нормі, то проблеми однозначно повʼязані не з нею.

4.2.3. Пізні симптоми

Спостерігаються переважно у періодах постменопаузи: стадії +1с, +2 (див. Табл. 1).

В цей період на перший план виходять симптоми соматичного старіння організму жінки. Виражений дефіцит статевих гормонів, насамперед, естрогенів, викликає системні зміни в органах і тканинах внаслідок порушення гормонального гомеостазу. Дослідження останніх років показали, що різні типи естрогенових, прогестеронових і андрогенових рецепторів розташовані не тільки в матці і молочних залозах. Вони виявлені у центральній нервовій системі, клітинах кісткової тканини, ендотелії судин, міокардіоцитах, фібробластах сполучної тканини, урогенітальному тракті, у слизовій оболонці рота, гортані, кон’юнктиви, товстому кишечнику. Отже, різкий спад рівня статевих стероїдів, і, насамперед, естрогенів, викликає зміни у всіх цих органах.

До пізніх симптомів клімаксу відносять такі стани і патології:

метаболічні: абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність та підвищений ризик виникнення цукрового діабету 2-го типу;
серцево-судинні: порушення функції ендотелію судин, дисліпідемія — підвищення рівня загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (“поганих”) та зниження холестерину ліпопротеїнів високої щільності (“корисних”), підвищений ризик виникнення артеріальної гіпертензії;
кісткової та м’язової тканин: прискорена втрата кісткової маси, остеопороз, підвищений ризик переломів;
урогенітальні% атрофічний вагініт, цистит, нетримання сечі, дизурія.

Припливи ще тривають, але їх сила, кількість і частота виникнення йдуть на спад. Проте, близько 10% жінок мають вазомоторні симптоми, які тривають більше 10 років після настання менопаузи.

Постменопауза здійснює виражений вплив на стан серцево-судинної системи. Зниження секреції естрогенів знімає захисні властивості цих гормонів щодо коронарної хвороби серця, розвитку атеросклерозу та супутніх змін ліпідного обміну.

Менопаузальний метаболічний синдром

Наявність трьох із п’яти критеріїв, а саме: абдомінального ожиріння, гіперглікемії > 5,6 ммол/л, підвищення рівня тригліцеридів, зниження вмісту ліпопротеїнів високої щільності й артеріальної гіпертензії є підставою для діагностування метаболічного синдрому. Для визначення комплексу цих порушень, що розвинулися у постменопаузі, використовується термін «менопаузальний метаболічний синдром». У теперішній час його розглядають як найважливіший фактор ризику атеросклерозу та цукрового діабету 2-го типу, які є головними причинами фатальних серцево-судинних захворювань і передчасної смерті.

Постменопаузальний остеопороз

Постменопаузальний остеопороз може розвиватися в третини жінок у період пери- і постменопаузи. Основною причиною втрат кісткової тканини в жінок є дефіцит естрогенів, що призводить до збільшення числа й підвищення активності остеокластів (великі багатоядерні клітини, які руйнують кістку і хрящ).

Втрата кісткової тканини у клімактерії включає дві фази: швидку й повільну. Швидка фаза спостерігається в перші 5 років постменопаузи, коли щорічно в хребті зменшується близько 5% кісткової тканини. Повільна фаза починається приблизно з 55 років та характеризується щорічною втратою 0,5 — 1% кісткової тканини залежно від ділянки скелета. Порушення стану кісткової тканини в клімактерії зумовлюють також низку стоматологічних проблем.

Суглоби

Клімактеричний період характеризується істотними порушеннями з боку суглобів та зв’язкового апарату: з’являється та підвищується інтенсивність поліартралгій, що можуть виникати в будь-яких суглобах, швидко прогресує остеоартрит, особливо в міжфалангових суглобах кистей (основна причина інвалідності у людей літнього віку — дегенеративний розлад, який виникає в результаті руйнування гіалінового хряща в синовіальних суглобах), зростає нестабільність зв’язкового апарату, зумовлюючи схильність до втрат рівноваги і падінь.

Шкіра

Поступова атрофія епідермісу починається після 40 років зі зниження рівня проліферації клітин, зменшення кількості кровоносних судин, що з часом призводить до вираженої атрофії дерми. З віком рН шкіри знижується, паралельно зі зменшенням потової і сальної секреції. Відносний надлишок андрогенів у менопаузі може призвести до акне, легкого гірсутизму та/або гіпертрихозу. Відсутність естрогенів зумовлює зменшення синтезу основної речовини сполучної тканини (гіалуронової кислоти) зі зниженням вмісту води, наслідком чого є дегідратація тканин і зменшення еластичності шкіри. Все це може знижувати самооцінку жінки і спричиняти психосексуальні проблеми.

Зміни психіки

У постменопаузі стабільно низький рівень естрогенів і прогестинів викликає зниження вербальної пам’яті (здатність людини запам’ятовувати інформацію, надану в словесній формі — текстів, новин, віршів, доповідей і т.д.), емоційне нетримання, напади сентиментальності, часті епізоди виникнення почуття безсилля і спустошеності. Жінку нав’язливо переслідують думки про рак, туберкульоз, катастрофічне старіння і руйнування шлюбу. Не виключена депресія.

Як визначити кінець клімаксу

Ідеальна тривалість клімактеричного періоду становить 5 років: 2 роки пременопаузи, 12 місяців менопаузи і 2 роки постменопаузи. Констатувати факт менопаузи просто, а як визначити, що настав кінець клімаксу (постменопаузи)? Адже у половини жінок постменопауза може розтягнутися на термін до 8 років, а у 40% і того довше – на 9-15 років. Зазвичай при визначенні завершення клімаксу жінка орієнтується на зникнення пізніх симптомів клімаксу. Але точно сказати про те, що вікова перебудова роботи яєчників, гіпоталамуса і гіпофіза завершилася, може тільки гінеколог.

Дорогі жінки, в сучасних умовах клімакс – це далеко не кінець життя. Збереження свого здоров’я в цей період важливе, так як безпосередньо впливає на тривалість періоду старості та можливості довгожительства. Уважне і трепетне ставлення до себе протягом усього клімактеричного періоду, без сумніву, позбавить або відстрочить появу багатьох соматичних хвороб. Ну а здорові бабусі та бадьорі прабабусі – це одна з основ створення і продовження вашої династії та гідний приклад для наслідування.

4.3. Принципи лікування

Ця частина публікації також заснована на Уніфікованому клінічному протоколі «Менопаузальні порушення та інші розлади в перименопаузальному періоді» /МОЗ України, 2022 р./

Варіанти лікування симптомів менопаузи включають:

Немедикаментозне;
Медикаментозне негормональне;
Гормональне лікування.

4.3.1. Немедикаментозне лікування

Слід зосередитися на здоровому способі життя, включаючи зміну системи харчування та регулярне фізичне навантаження, відмовитися від паління, надмірного споживання алкоголю та кофеїну, підтриманні оптимальної ваги та зменшення стресу.

Це те, що можна зробити для себе вже зараз, незважаючи на індивідуальні соціально-економічні обставини життя, яких дуже багато. Нижче наведений перелік правил, який рекомендується з медичної точки зору. Можливість їх виконувати чи ні залежить від багатьох факторів, але це медична публікація, вона заснована на медичних документах, тому вважаю, що слід їх навести. Раджу звернути головну увагу на фактори харчування та фізичну активність, це дійсно те, що багатьом жінкам реально допомагає.

Отже, основні правила того, як допомогти собі при клімаксі:

Оптимізувати режим дня і баланс «робота, відпочинок, сон». Виглядає як радянське гасло, але без цього буде важко. Треба навчитися правильно працювати та відпочивати, аби не було перевтоми. Накопичення перевтоми призводить до дисфункції вегетативної нервової системи і, як наслідок, погіршення проявів клімактеричного синдрому. Наприклад, якщо ви працюєте весь день за компʼютером, візьміть за правило кожну годину робити невелику перерву 5 — 10 хвилин для легкої фізичної активності, та хоч би раз, а краще 2 рази на день для відпочинку розумової діяльності виходьте на 40 — 50 хвилин, щоб пройти бажану кількість кроків;
Кинути палити або максимально мінімізувати кількість викурених цигарок;
Змінити раціон харчування на низьковуглеводний та низькокалорійний, поступово взагалі відмовитися від цукру, зменшити вживання солі, кави, міцного чаю, алкогольних напоїв. Найголовніше значення має режим харчування: 75% їжі повинно буди на сніданок, приблизно 25% — на обід, а від вечері краще взагалі відмовитися, бо вночі треба дати відпочити вегетативній нервовій системи, а не перевантажувати її перетравленням іжі;
Щодня гуляти на свіжому повітрі 40 — 60 хвилин. Це досить ефективно допомагає багатьом жінкам. Просто неспішна ходьба десь по гарному маршруту, красивій місцевості. В ідеалі загалом за день оптимально пройти до 10.000 кроків, це десь 7,5 — 8 кілометрів, можна не за один раз, частину пройти зранку, решту — ввечері. Оптимально мати фітнес-трекер чи відповідний додаток у смартфоні. Важливо, щоб фізична активність була у своє задоволення, без перевантаження. Можна починати з невеликої дистанції, поступово її збільшуючи. Така помірна фізична активність на постійній основі хоч і має внесок у регуляцію ваги лише 20%, проте, поряд з дотриманням принципів здорового харчування, суттєво допомагає знизити зайву вагу та контролювати її і надалі, бо прискорює обмін речовин. Крім того, помірний фітнес сприяє нормалізації роботи вегетативної нервової системи, що покращує якість нічного сну та полегшує прояви інших клімактеричних симптомів;
Нормалізувати якість і тривалість нічного сну. Сприяє цьому здорове харчування та фізична активність. Суттєвим фактором є зменшення надходження негативу від будь-яких стресорних факторів. Якщо є можливість, сприятливий ефект також мають СПА-процедури та сеанси розслабляючого масажу;
Переглянути гардероб. Носити спідню білизну і речі вільного крою, пошиті з бавовни. Ходити в зручному взутті на низькому ходу. Рекомендована висота каблука – не вище 3-4 см.

Це базові принципи для зміни вашого життя, які не зашкодять у будь-якому випадку, а у багатьох жінок вони дійсно полегшують неприємні ознаки клімактеричного синдрому, незалежно від того, призначена додатково гормональна терапія чи ні. Такі самі принципи використовуються для лікування синдрому вегетативних дисфункцій (вегето-судинної дистонії) та зниження зайвої ваги, яка значно погіршує перебіг клімактеричного синдрому, особливо тяжкість вазомоторних симптомів.

4.3.2. Медикаментозне негормональне лікування

Якщо немедикаментозне лікування клімактеричного синдрому, тобто перехід на здоровий спосіб життя може здійснити самостійно, бо від цього лише користь у будь-якому випадку, то медикаментозне — як негормональне, так і, особливо, гормональне лікування використовується лише за призначенням вашого гінеколога, який враховує індивідуальні особливості вашого здоровʼя і якщо є для цього показання.

Лікування без застосування гормональних препаратів можливе, і може бути варіантом для жінок з протипоказаннями до гормональної терапії. Для послаблення вираженості симптомів клімактерію можуть застосовуватися такі групи негормональних лікарських засобів:

рослинні препарати (фітоестрогени / фітогормони);
селективні модулятори естрогенних рецепторів, деякі види антидепресантів, протисудомних препаратів, амінокислот, седативних засобів, малих транквілізаторів, препаратів з гормоноподібною дією.

Лікарські засоби на основі рослини сангвінарії канадської (рис 1) можуть полегшити вазомоторні симптоми (припливи та інші). Завдяки слабкій естрогенній дії ці препарати зменшують ступінь тяжкості клімактеричного синдрому, не впливаючи при цьому на проліферативні процеси в ендометрії.

Лікарські засоби на основі рослини циміцифуги (клопогон, рис 1) – найбільш широко вивчені і ефективні фітофармацевтичні препарати для лікування менопаузальних симптомів. Глікозиди циміцифуги не мають естрогенних властивостей, але здійснюють виражений позитивний вплив на зниження вазомоторних симптомів, мають помірний позитивний вплив на відновлення кісткової тканини та незначний позитивний вплив на вагінальний епітелій, при цьому практично не впливають на ендометрій, молочні залози та фактори згортання крові.

До лікарських засобів, які мають заспокійливу дію, що полегшує вазомоторні симптоми відносяться селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН). Однак, вони не застосовуються, як терапія першої лінії за наявності лише вазомоторних симптомів. Жінки з раком молочної залози в анамнезі є важливою категорію пацієнток, у яких можуть використовуватися ці лікарські засоби. СІЗЗС/ІЗЗСН зменшують припливи у цих пацієнток до 50%, що є прийнятним у більшості випадків.

Для лікування вазомоторних симптомів (припливів жару, нічного потовиділення), менопаузи з симптомами гіперактивності сечового міхура та інших проявів клімактеричного синдрому існує ще ціла низка негормональних лікарських засобів, які можна використовувати за призначенням вашого гінеколога.

4.3.3. Гормональне лікування

Єдиним ефективним методом корекції клімактеричних розладів є менопаузальна гормональна терапія (МГТ).

Мета МГТ – частково компенсувати знижену функцію яєчників при дефіциті статевих гормонів, використовуючи оптимальні дози гормональних препаратів, які покращують загальний стан жінок, забезпечують профілактику пізніх обмінних порушень.

МГТ залишається найбільш ефективною терапією вазомоторних симптомів (припливи, пітливість) та генітоурінарного менопаузального синдрому (дискомфорт та сухість піхви, гіперактивний сечовий міхур). Інші скарги, пов’язані з менопаузою, наприклад, біль у суглобах та м’язах, коливання настрою, порушення сну та статева дисфункція, включаючи знижене лібідо, також можуть зменшуватись під час застосування МГТ.

МГТ індивідуалізується та адаптується відповідно до симптомів, особистого та сімейного анамнезу, результатів відповідних досліджень, побажань та очікувань жінок, конкретних ситуацій її життя.

Не слід рекомендувати МГТ без чітких показань до застосування, тобто значимих симптомів або фізичних ознак дефіциту естрогенів.

Жінка має право відмовитися від гормональної терапії, але лікар повинен поінформувати її про всі можливі наслідки такої відмови.

Для більшості жінок віком > 50 років тривалість МГТ має становити близько 5 років постійного застосування (короткочасний прийом).

Разом з тим, МГТ пов’язана зі збільшенням ризику виникнення раку, особливо молочної залози. Зокрема, її використання призводить до підвищення ризику раку молочної залози приблизно вдвічі. МГТ також має і інші вагомі фактори ризику, які наведені нижче згідно Протоколу МОЗ України.

Протипоказання до МГТ

(Додаток 4 до Уніфікованого клінічного протоколу «Менопаузальні порушення та інші розлади в перименопаузальному періоді» /МОЗ України, 2022 р./)

Абсолютні протипоказання:

діагностований в минулому або підозра на рак молочних залоз;
діагностовані в минулому або підозра на естрогенозалежні злоякісні пухлини (наприклад, рак ендометрію);
встановлені прогестагенозалежні новоутворення (наприклад менінгіома) або підозра на них;
вагінальні кровотечі нез’ясованого генезу;
нелікована гіперплазія ендометрія;
наявна венозна тромбоемболія (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневих артерій) або венозна тромбоемболія у минулому;
відомі тромбофілії (наприклад дефіцит протеїну С, протеїну S або антитромбіну ІІІ);
активні або нещодавні тромбоемболічні захворювання артерій (наприклад стенокардія, інфаркт міокарда);
гострі захворювання печінки, а також наявність патології печінки в минулому, якщо показники її функції не нормалізувалися;
відома гіперчутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин призначеного препарату;
порфірія.

Відносні протипоказання:

лейоміома матки;
ендометріоз;
мігрень;
сімейна гіпертригліцеридемія;
жовчнокам’яна хвороба;
епілепсія;
підвищений ризик розвитку раку молочної залози.

Таким чином, згідно Протоколу не повинно бути такого, що всім жінкам поспіль с клімактеричними розладами призначається гормональна терапія, яка, звичайно, полегшує стан, пацієнтки на початку дуже задоволені, рекомендують одна одній гарного гінеколога, але… трохи згодом можуть виникнути проблеми…

Тому метод лікування клімактиричного синдрому, який ви вибираєте з вашим гінекологом, повинен бути індивідуально обгрунтованим, ретельно зважені всі за та проти, і що найважливіше — при повній довірі до вашого лікаря.

5. Заключення

Ця публікація присвячена досить розповсюдженим станам — невротичному та клімактеричному синдромам, ознаки яких імітують деякі симптоми захворювань щитовидної залози. І не тільки її, багато також захворювань інших органів та систем. Пацієнти відчувають вкрай неприємні відчуття, звертаються до різних спеціалістів, витрачають купу часу та грошей, а призначене лікування зовсім не допомагає… аж поки не потраплять до досвідченого лікаря, який встановлює правильний діагноз.

Зниження працездатності, стомлюваність, дратівливість, невмотивовані перепади настрою, випадання волосся, серцебиття, порушення менструального циклу, сухість шкіри, болі у мʼязах, тремтіння рук та багато-багато чого іншого, а ще й на додаток ті чи інші прояви дискомфорту в області шиї, особливо, відчуття “клубка у горлі”, часто повʼязують із захворюванням щитовидної залози. Навіть банальний рекламний штамп про щось, повʼязане з її захворюваннями — це зазвичай сумна жінка, яка мацає свою шию. Але у більшості випадків виявляється, що це зовсім не так…

Причини невротичних та клімактеричних розладів різні, але їх прояви багато у чому дуже схожі. Справа у тому, що нервова та ендокринна системи людини — це єдина нейроендокринна система, тому розлади в одній з її частин — нервовій чи ендокринній, призводять до дисфункції в іншій, що проявляється у численних неприємних відчуттях. В Частині 2 ми розглянули, що таке вегетативна нервова система, яка автономно регулює роботу всіх внутрішніх органів нашого організму.

Порушення нормальної діяльності вегетативної нервової системи є в основі багатьох неприємних симптомів при клімаксі та неврозі. Причини, які призводять до розладів її нормальної роботи та числені симптоми, які мають загальну назву “синдром вегетативних дисфункцій” чи “соматоформна вегетативна дисфункція“ (раніше вегетосудинна дистонія) ми детально розглянули у Частині 3.

Частина 4 публікації повністю присвячена клімактеричному синдрому. Згідно діючого Протоколу МОЗ України ми детально розглянули: етапи репродуктивної системи жінки (міжнародна система STRAW+10), ранні, середньочасові та пізні симптоми клімактеричного синдрому, а також принципи його лікування.

Консультативна допомога

На головну

Клімактеричний та невротичний синдроми

Ссылки