“Я ніколи б не проміняв своїх справжніх друзів, своє життя, мою улюблену сімʼю на менш сиве волосся або більш плоский живіт.
По мірі того, як я старів, я ставав більш доброзичливим і менш критичним до себе. Я став своїм другом…
Я не звинувачую себе за те, що зʼїв зайве печиво, не застелив ліжко або купив якусь дурницю, яка мені зовсім була не потрібна. В мене є право на безлад та екстравагантність.
Я бачив, як багато близьких друзів залишили цей світ занадто рано, перш ніж усвідомили велику свободу старіння…
Хто звинувачуватиме мене, якщо я вирішу читати або грати на своєму компʼютері до четвертої та спати до полудня?.. Хто зробить мене щасливішим, якщо я буду у ліжку або перед телевізором стільки, скільки захочу?..
Якщо я захочу, піду пляжем у шортах, надто натягнутих на моєму старому тілі та самозабутньо пірну у хвилі, незважаючи на осудливі погляди інших… Вони теж колись постаріють…
Коли ви стаєте старшим, вам легше були позитивним. Тебе менше хвилює те, що про тебе думають інші. Я більше не сумніваюся у собі. Я заслужив право помилятися.
Відповідаючи на ваше запитання, чи подобається мені бути старим, відповім:
— Мені подобається людина, якою я став.
Я не житиму вічно, але поки я все ще тут, я не витрачатиму час, аби шкодувати про те, що могло б бути, чи турбуватися про те, що буде.
І якщо захочу, то щодня буду їсти десерт.
Нехай наша дружба ніколи не закінчується, адже вона походить від серця!”
Габріель Гарсіа Маркес
Лютий 2023 р.