Як і більшість пухнастиків, наша Маша дуже любить сидіти на підвіконні у відкритого вікна на балконі та дивитися, що ж там робиться на подвірʼї. Я навіть поклав там для неї мʼякий рушничок. Цікаво ж, хто там ходить чи які машини їздять, які собаки гавкають чи пташки літають. Коли літо, коли тепло, вікно у нас постійно відчинено, то це Чудо може отак проводити майже цілий день, аж до темряви.
Зараз, коли вже холодно, ми відкриваємо двері на балкон та вікно лише інколи, не на довго, тільки на провітрювання. Але де б воно не було — чує, що відчиняється балкон, куди вже не пускають, біжить аж бігом, застрибує на підвіконня з відкритим вікном та… відразу розуміє, щось воно не те… Посидить трошки та тікає… холодно, а вона любить тепло. Потім зариється у теплу ковдру, згорнеться у клубочок — зігрівається. Оченятка потрошку закриваються і вона засинає, створюючи такий неповторний затишок, що навіть самому так хочеться.
Відомий американський письменник-фантаст Роберт Хайнлайн колись написав: “Я не знаю, як пояснити моєму коту, що я не можу зробити «зовні» менш холодним. Я не можу виправити те, що зараз зима.Він постійно просить випустити його на вулицю, але, як тільки я відчиняю двері, він змінює рішення і кидає на мене погляд, який каже:
— Ні, не ці двері. Я маю на увазі двері, які відкриваються в літо, тепло та веселощі. Спробуй ще раз, людина. Раніше ти її відчиняв, я це бачив”.
Дійсно, дуже хочеться в інші двері…
Листопад 2024 р.