Ниточка шовкòва. Кольори ясненькі…
Вишивала долю. В хрестиках — життя.
Шила і молилась. Голочка тоненька
Чаклувала взори. І цвіла душа.
Сину — колосочки, деревій, волошки.
Жовтим та блакитним. Як козацький край.
У трипільських знаках — гілочку дубочка.
Землю свою рідну завше захищай.
А для доні — маки, грона калинòві.
Мальви й чорнобривці. Квіти запашні.
Щоби, як княгиня, вік жила в любові.
Берегла родину. Квітла у всі дні.
А онукам — сонце, зорі променисті.
Журавлів і птàхів. Із кульбаб вінок.
Щоб росли щасливі. Щоби душі — чисті…
В мирі. У любові. Серед квіточòк.
Ниточка шовкòва. Кольори ясненькі…
Вишивала ненька долю на весь рід.
А для себе взЯла барви, що темнéнькі.
Залишúвши в спадок самий світлий слід…
Людмила Галінська
Травень 2024 р.