Присвячується чудовій Людині, яку знав багато років, яку завжди поважав і любив. Мати моєї дружини, моя теща. Сьогодні їй мало б виповнитися 90 років.
Вона дійсно, насправді, щиро любила всіх нас, завжди знала, як справи у кожного, щиро раділа успіхам та співпереживала нашим невдачам. У будь-яких обставинах від цієї мудрої людини завжди можна було відчути справжню увагу до себе та почути добру пораду, адже її велике Серце мало незвичайну природну особливість зігрівати своїм материнським теплом всіх нас..
Людина, яку ми будемо завжди любити та памʼятати…
Світла памʼять!
_________________________________
Моя старенька мама говорила:
Не плач за мною, як мене не стане.
Душа злетить у Вічність, мов на крилах
І біль земний мене вже не дістане.
Впаду у трави срібним зорепадом,
Промінням сонця буду вам світити,
Проб’юсь з землі лозою винограду,
Щоб добрим соком всіх вас напоїти.
Я вас почую у важку хвилину,
Підтримаю й журитися не дам,
Колись уранці криком журавлиним
Вам вісточку про себе я подам.
Печалитись не треба й сліз втирати,
Бо буду доти серед вас я жити,
Допоки вам судилось пам’ятати,
А я й на небі буду вас любити…
*****
Пішли батьки. Їм вже не повернутись.
Хоч хочеться цього понад усе.
Молитви їх нам не дають спіткнутись
Й підтримують той хрест, що ми несем…
Надія Козлова
2 лютого 2024 р.