Професіонали
З цією чудовою людиною я не бачився майже 20 років, з того часу, коли в останнє був на черговій зустрічі нашого курсу — II лікувального факультету Київського медичного інституту випуску 1986 року. То була ювілейна зустріч після 20 років закінчення Інституту. Зустрічі нашого курсу, головним чином завдяки зусиллям наших активістів, а саме Юри Поляченко, Міши Костилева та деяких інших регулярно відбуваються кожні 5 років. Без перебільшення, це незабутні зустрічі рідних людей у сімейному колі.
На жаль, через різні обставини на останніх зустрічах у мене не було можливості бути присутнім. Але з багатьма нашими я часто спілкуюся, як особисто, так і з професійних справ. З повною відповідальністю можу стверджувати, що зараз наше покоління лікарів є одним з найкращих. Свого часу ми по справжньому пройшли “вогонь, воду та мідні труби”, отримали величезний, а зараз це майже 40-річний практичний досвід, що як для лікарів, так і для пацієнтів, які до них звертаються, є найважливішим. Адже при всьому бажанні, цей досвід не купити ні за які гроші, на відміну від того, як зараз нескладно купуються наукові звання та посади.
Але, мабуть, найголовніше — це дещо інше, це те, що нас тоді, коли ще була Медицина, а не “медичний бізнес”, як зараз, виховували ставитися до хворої людини як до “пацієнта”, а не як до “клієнта”, як це здебільшого відбувається у сучасних медичних реаліях. Такими ми і залишилися. Наша лікарська честь та гідність не дозволяють “розводити” пацієнтів на купу дорогих, але зовсім непотрібних аналізів, досліджень, призначенні “чарівних” пігулок чи необґрунтованих операцій — на чому зараз переважно і заробляють у медичному бізнесі.
З Сашком (Olexandr Alex Vorona) я зустрівся з приводу деяких особистих питань, як одним з найкращих ортопедів-травматологів країни. Олександр Михайлович докладно розповів, у чому саме проблема та як її зовсім нескладно вирішити. І зовсім це було не те, що казали інші “спеціалісти”, і зовсім не таке вже й страшне, і зовсім не було потреби робити для діагнозу дорогезні обстеження. Досвідченому лікарю, справжньому професіоналу все було зрозуміло і без цього. І “проблему“, якщо так її можна назвати, було вирішено. Дякую, лікарю!
Друзі, на жаль, поступово лікарів нашого покоління стає все менше, справжня медицина потроху йде назавжди. Але ми ще є та не такі вже й старі, більшість з нас при справах та високопрофесійно допомагає хворим людям. І не просто допомогає, бо здебільшого ми керівники відділень, наукових кафедр, медичних установ, науково-дослідних інститутів, де весь свій досвід, всі знання ми віддаємо заради того, щоб на найвищому рівні хворим було надано медичну допомогу, у тому числі і воїнам ЗСУ.
Друзі-однокурсники, вітаю та обіймаю Вас, справді, ми — найкращі!
Червень 2024 р.