РИСОЧКА
Колись дорога добіжить кінця,
І майстер на табличці виб’є дати
Й між ними риску… Й рисочка оця
Усе життя спроможна увібрати.
В ній перший крик, коли побачив світ
І «зрозумів» — повернення не буде…
В ній – безтурботність мила юних літ,
Де світ здається без гріха й облуди…
Провали, праця, зрідка – бенефіс;
Вагання, і звитяги, й застороги…
Усе ввібрав у себе цей дефіс –
«Сумні мої і радісні дороги…»*
Десь в ньому розчинилася журба,
Гірка печаль від довгої розлуки;
Несла десь на руках мене юрба,
А десь в провалля кидали ті ж руки!
Коротка риска… Ледь помітний штрих –
І радощі у ньому ледь помітні…
Частіш – тривога за дітей малих,
Щоб мрії в них збулися заповітні.
Так і живу… Від риски – ні на крок!
Та і куди? Ми гості в цьому світі.
Тут кожен день, мов пройдений урок,
І кожен крок фіксується щомиті.
Тому й бажання маю лиш одне:
Життя прожить без зайвого «єлею»
І, щоб було, коли мій час мине,
Бодай хоч щось за рискою цією…
Олександр Бригас
Лютий 2023 р.