Вже вечір, і хоча ще не так пізно, але стало вже зовсім темно. Сьогодні світла немає з самого ранку. Вийшов трошки пройти, зайшов на нашу центральну алею.
Тут наче потрапляєш у якийсь зовсім інший, чарівний світ — багато людей, світла, життя. Тут зовсім немає відчуття темряви, порожнечі, холоду. Працюють всі наші кафешки та магазинчики, можна зайти випити смачної кави, а у магазині квітів купити любій дружині красивий букетик, просто так, для настрою. За багато років я вже добре знаю тут всіх продавців, а вони мене. Навіть нічого не купуючи, можна просто зайти та трошки побазікати з ними про справи, дітей чи онуків, про саме наболіле…
І саме у цьому місці ти розумієш, що Світло — це не напруга в електромережі, а ми, це стан нашої душі, це те, що ти можеш дати іншим та сам отримати від добрих людей. І якщо воно є, таке Світло, перемогти його неможливо.