Стара ворона вперто жде весни.
Така стара, з минулої епохи.
Вона пережила печать війни,
І не одну. І цвіт чортополохів.
В її крилі немає всіх пір’їн,
Не раз коти і пси наздоганяли.
Та, то — пусте. Повставши із руїн
Вона завжди весни в житті чекала.
Із року в рік. Багато весен тих…
Квітучих, пишних, з ароматом вишні,
Невпевнених, шалено-молодих,
Загублених у споминах колишніх.
Стара ворона вперто жде весни.
А сніг іде. І мерзнуть кволі лапи.
І ще не скоро попливуть човни,
І ще не скоро дим втече із хати…
Та, то — пусте. Вона переживе.
І сповістить крикливе гайвороння.
На тім гіллì, що разом з нею жде,
І скоро брýньки випустить спросоння…
Людмила Галінська
Лютий 2023 р.