Літак поступово набирає висоту… Під крилом закінчується міська межа Чикаго та починається велике озеро Мічиган. Бачу цей краєвид вже майже десять років, і кожного разу відчуваю, що це наче межа між різними Світами, літак у цьому місці наче потрапляє у якийсь портал, який переносить з одного життя до зовсім іншого…
З початку війни я жодного разу не залишав Київ, так всі ці роки і пройшли… Але цього разу наважився таки зібратися в далеку путь… до моїх найрідніших… дуже скучив за ними…
Словами неможливо передати відчуття, які зараз летять зі мною додому… Це і є те саме щастя…
Тільки одне викликає сум — дуже швидко, майже миттєво сплинув час. Ці два тижні відпустки з рідними наче наснилися…