Як же хочеться прокинутися рано вранці на світанку… від дзвінкої тиші… Нікуди не поспішаючи, довго дивитися у вікно на тихий туманний осінній ранок, ніби назавжди застиглий на картині художника…
Заварити міцної запашної кави, закутатися у м’яку теплу ковдру, відчути під боком муркотіння улюбленого мʼякого пухнастого створіння…
З думками лише про мир, про любов, про добро… подивитися на першу, ще чисту сторінку майбутньої книги, яку вже давно мріяв розпочати… і саме зараз це почне відбуватися…
/фото з інет/
Вересень 2024 р.