«Якщо Ви допомогли в житті хоча б одному знедоленому живому створенню — Ваше життя не пройшло даремно…»
_____________________________________
Цей знаменитий французький актор театру та кіно, кінорежисер, сценарист і продюсер у молодості спеціально носив військові куртки, щоб було зручніше зігрівати всіх безпритульних цуценят, яких він зустрічав на дорозі. Любов до тварин, і особливо до собак, актор проніс через все життя і у свої вісімдесят з лишком років він утримував 5 притулків для бездомних собак та кішок.
У Франції був відомий випадок, коли у серпні 2009 року в маленькому селі, недалеко від Перпіньяна, сталася жахлива трагедія з маленьким пінчером Мамбо, який довірливо підійшов до пари підлітків, щоб приголубитись, а ці моральні виродки, садисти по-звірячому знущалися над собакою… спостерігаючи за його муками… Цей жахливий злочин обурив всю Францію. «Як можна зробити таке? Якби все це відбувалося перед моїми очима, я ризикував би провести решту життя за ґратами. Я просто вбив би того, хто це зробив…». Він послав постраждалому песику свого досвідченого ветеринара і домігся, щоб постраждалий Мамбо (вперше в судовій практиці) був присутнім у залі суду. Садистам дали 6 років ув’язнення. У листопаді він спеціально змінив свої плани і заїхав відвідати подружжя Гойзе, яке забрали нещасного Мамбо, щоб дбати про нього. Зустріч випала на день народження актора. «Це чудовий подарунок, – сказав він після зустрічі. — Тварини значать для мене багато. Ненавиджу покидьків, які роблять їм боляче.»
А ще в його маєтку Douchy на Луарі живе трилапа кішка. «Моя колишня дружина та мої діти були у ветеринара, коли привезли цю кішку, яку хтось прив’язав до машини… Кішка була тяжко поранена. Хазяйка хотіла її приспати. Я викликав гелікоптер, щоб доставити тварину до мого паризького ветеринара, який ампутував їй лапу і врятував їй життя. З того часу вона живе в моєму домі».
Актор розповідав, що першим його собакою була доберманша на прізвисько Гала. «Якось я на неї накричав і навіть ударив по дупі. Вона сіла і глянула на мене. Я побачив, що вона плаче. З того часу я все зрозумів і тепер мої собаки завжди посміхаються». «Щойно я одягаю сорочку і починаю готуватися до від’їзду мій собака Шалва перетворюється. Вона ж знає, що я їду, це видно в її очах. Вона слідує за мною всюди. Що чудово в собаці — собака знає, що ви йдете, але вона не знає, чи повернетеся ви назад… Одного разу я сказав, що справжня самота — це те, що бачу в очах моїх собак, коли я йду… Ви думаєте, що мої собаки знають, хто я? Їм все одно! Мої собаки люблять мене, вони не знають хто я, що я роблю. Це беззаперечне кохання, кохання без роздумів, повне і справжнє кохання!».
У маєтку Douchy влаштований цвинтар для всіх його померлих 50 улюблених собак. Поховання собак почалися там 1975 року. Серед цього собачого некрополя з 35 могил (собак, що перебувають у близькій спорідненості актор ховав разом) він збудував каплицю. І після численних звернень насилу отримав офіційний дозвіл бути похованим у ній, поряд із улюбленими та відданими собаками. «Все моє життя в цих гробницях і я хочу лежати посеред моїх звірів». Якось під час інтерв’ю його запитали, ким би він хотів бути в наступному житті, на що, не надто замислюючись, актор відповів: «Я хотів би бути собакою самого себе…».
Ім’я цієї чудової людини — Ален Фаб’єн Моріс Марсель Делон (Ален Делон).
R.I.P.
/на фото Ален Делон зі своєю трилапою кішкою/
Серпень 2024 р.