Коротко згадаємо те найважливіше, що ми розглянули у попередніх частинах книги.

У Частині 1-й “Вступ” представлено методологію нашого дослідження вузлів щитовидної залози — як саме ми його проводили. Зазначу, що наші результати отримані шляхом зіставлення даних доопераційних методів діагностики, таких як ультразвукове (УЗД) та цитологічне дослідження (пункційна біопсія або ТАПБ) з остаточною діагностикою, якою є виключно післяопераційне патогістологічне дослідження (ПГД). Також, всі наведені в публікації клінічні рекомендації відповідають положенням сучасних Міжнародних клінічних протоколів при вузловій патології щитовидної залози (American Thyroid Association, American Association of Clinical Endocrinologists, European Thyroid Association).

У першій частині ми також зупинилися на класифікації вузлів щитовидної залози TIRADS, яка зараз досить широко використовується у висновках УЗД.Ця класифікація була розроблена в 2009 р. науковцями у Чилі на замовлення місцевих страхових компаній для оцінки характеру вузлів щитовидної залози. Головна мета — надати критерії імовірності їх доброякісності чи злоякісності щодо визначення необхідності проведення пункційної біопсії.

Класифікація TIRADS стандартизує результати ультразвукової оцінки характера вузла щитовидної залози, систематизує їх за шкалою імовірності доброякісність/злоякісність від 0 до 6. Це поліпшує взаєморозуміння між спеціалістом УЗД та ендокринологом, саме у цьому її головне призначення та плюс. Проте, некоректна наукова методологія авторів розробки цієї класифікації стала головною причиною закладеної в TIRADS системної фатальної помилки, внаслідок якої її клінічне використання не дозволяє оцінювати доброякісність чи злоякісність вузлів щитовидної залози із необхідною клінічною точністю, лише вельми приблизно. Низька діагностична точність — її великий мінус.

У Частині 2-й “Імовірні причини виникнення вузлів щитовидної залози” докладно розглянуто це питання. Одна з них, яка реально має значення зараз — це прийом зайвого йоду. Слід зазначити, що у теперішній час ми отримуємо йоду цілком достатньо з їжею та водою, а йоддефіциту вже давно немає. Але бізнес лишився. Йодовмісні препарати та вітаміни призначають досить широко та де завгодно, щиро вірячи у вигадану бізнесом казку про його нібито профілактичний ефект. Насправді зайвий йод часто викликає давно відому йодіндуковану патологію, найбільш неприємна з якої — дифузний токсичний зоб (Базедова хвороба).

У другій частині ми також розглянули ще один популярний міф — про “переродження” доброякісних вузлів у злоякісні. Цією страшилкою традиційно лякають пацієнтів аби  вони не дуже опиралися пропозиціям оперативного лікування, які у більшости випадків у нас клінічно необгрунтовані, лише бізнес, на жаль.

У Частині 3-й “Основні типи новоутворень щитовидної залози” представлені всі 7 найчастіших типів новоутворень щитовидної залози, як доброякісних, так і злоякісних, згідно останньої Міжнародної гістологічної класифікації пухлин щитовидної залози (2023 р, 5-й перегляд). Розглянуто їх морфологічні особливості та біологічну (клінічну) поведінку.

У Частині 4-й “Основні ультразвукові характеристики вузлів щитовидної залози” показано, як правильно описувати вузол при ультразвуковому дослідженні, які ультразвукові ознаки мають діагностичне значення, а які другорядні та що стоїть за кожною ультразвуковою ознакою вузла морфологічно.

У Частині 5-й “Комплексні ультразвукові моделі новоутворень щитовидної залози” розглянуто всі 10 комплексних ультразвукових моделей вузлів щитовидної залози, кожна з яких відповідає конкретним типам доброякісних чи злоякісних пухлин. Представлена їх ультразвукова діагностика, результати пункційної біопсії та післяопераційного патогістологічного дослідження. Надані також клінічні рекомендації щодо подальшої тактики лікування при кожній з них, згідно з Міжнародним протоколом ведення хворих з вузлами щитовидної залози.

Якщо лікар при ультразвуковому дослідженні щитовидної залози бачить вузол з ультразвуковими ознаками тієї чи іншої моделі, та, що найважливіше, має досвід і правильно їх трактує, то він знає, якому типу новоутворення він може відповідати, чи потрібно робити пункцію цього вузла та який може бути її результат. Зрештою від цього залежатиме подальша тактика ведення хворого, а головне питання для пацієнта — чи потрібна операція, чи ні.

У Частині 6-й у вигляді Клінічного протоколу підведено підсумок усьому викладеному раніше матеріалу. Розглянуто цивілізований порядок дій – подальші клінічні рекомендації у випадку виявлення того чи іншого вузла щитовидної залози.

Згідно сучасних Клінічних протоколів провідних світових асоціацій ендокринологів (American Thyroid Association, American Association Of Clinical Endocrinologists, European Thyroid Association) доброякісні вузли щитовидної залози, за рідкісними винятками, не потребують оперативного лікування, і саме тому надзвичайно важливим завданням є точна діагностика новоутворень. Сьогодні у всьому світі вона заснована переважно на двох методах досліджень – УЗД та, при необхідності, пункційної біопсії (ТАПБ).

Точна діагностика є першим, найважливішим етапом при захворюваннях щитовидної залози. На ній заснований другий, не менш важливий етап – клінічні рекомендації. Від їхньої адекватності залежатиме багато чого для пацієнта.